Українською
English
Français
Español
हिन्दी
اللغة العربية
У день, коли народився Тарас Шевченко

У день, коли народився Тарас Шевченко

Сьогодні в Україні свято – 203 роки тому під нашим небом прийшов на світ Тарас Шевченко. У Запорізькому  державному медичному університеті з нагоди Дня народження геніального сина українського народу першокурсники фармацевтичного факультету взяли участь у вікторині, присвяченій його творчості. Її провела для них доцент кафедри культурології й українознавства ЗДМУ Оксана Сидоренко. Слово про Великого Кобзаря  мовила перед аудиторією  завідувачка цієї кафедри, доктор філологічних наук, професор Ольга Турган.

Ольга Дмитрівна говорила про незбагненний феномен  Шевченка: чим далі плин часу відносить дату його  появи на світ, тим ближчою стає нам його постать. Живим, пристрасним, нуртуючим став Тарас поруч з нами, щоб підтримати українців в борні за незалежність, яка особливо пекучою постає останніми роками. Кожне слово пророка нашої історії прочитується через віки з особливим смислом. Втомлені пошуками істини на тернистому шляху до утвердження державності, ми жадібно шукаємо у нього поради. І знаходимо у заповітних рядках, писаних наче для сьогодення : «Свою Україну любіть…Любіть її во время люте…За неї Господа моліть.» , «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!», «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». «Обніміться ж, брати мої,молю вас, благаю!»
«Хочу, щоб ви постійно долучалися до шевченківського генію, до його мудрості, - звернулася до студентів професор Турган, - це буде вас вивищувати, допоможе збагнути себе і світ, в якому живемо. Це - дороговказ на все життя». Вона підкреслила унікальну ерудицію поета, його жагу до знань упродовж усього життя. Син кріпака, він послуговувався польською, французькою, прозові твори написані російською. Вивчав світову культуру, мав неперевершений талант художника. Ольга Дмитрівна акцентувала увагу студентської аудиторії на темі «Шевченко й Запоріжжя». Розповіла, що 1845 року Тарас побував на Хортиці, мандруючи її стежками, виношував думи про грядуще України, про козацьку вольницю, які пізніше вилились у безсмертні рядки.

«Мені хочеться, - поділилася думками Ольга Дмитрівна, - щоб молодь, навіть ті студенти, яким у школі з якихось причин не прищепили трепетної любові до Шевченка, зрозуміли в університеті його тонку світлу душу, перепустили через власне серце і «Наймичку», й «Катерину», й пристрасну патріотичну лірику. Зрозуміли бентежну душу поета, його тугу за Україною, коли поневірявся на чужині. Саме з цією метою на лекціях з української культури  дев’ятнадцятого століття приділяємо найбільше уваги вивченню спадщини Великого Кобзаря, його самобутньому таланту поета, прозаїка, художника. На практичних заняттях закріплюємо зі студентами вивчене. А щоб цікавіше сприймався матеріал, влаштовуємо різноманітні конкурси, вікторини. Молодь охоче бере участь у мистецьких заходах, де читають поезії, виконують пісні на слова Шевченка. Наші студенти – незмінні учасники Міжнародного мовно – літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, обласних заходів.

Вікторину, присвячену життєвому й творчому шляхові Шевченка, уклали на кафедрі культурології й українознавства. Вона містить 20 цікавих запитань, які змушують напружити пам’ять, а чи ґрунтовно звернутися до першоджерел і поповнити свої знання. Студентам пропонується, наприклад - назвати ім’я та дівоче прізвище матері поета; сучасні країни, де він відбував покарання; скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва?;  з яким негритянським актором -  трагіком дружив поет?; який твір поета було вперше екранізовано?; хто автор музики до балету «Лілея»?; кому з українських кобзарів 1860 року Тарас Шевченко подарував збірку «Кобзар»? Звичайно, така вікторина спонукатиме студентів глибше пізнати геніальну особистість, наверне до його творчості.

«У кожного з нас своя дорога до Шевченка, - міркує Ольга Дмитрівна Турган. – У мою долю він увійшов через родину, як близька, рідна людина. Батьків з дев’ятьма дітьми 1951 року депортували з Волині. Мені був тоді лише місяць, зашили мене в подушку, ніхто не думав, що виживу.  Вважалося, що у нашій Хмелівці ми були надто заможними – батько побудував гарну хату, в поті чола обробляли землю…Вивезли в товарняку для худоби з тим скарбом, що встигли зібрати в далеку дорогу – на Дніпропетровщину. Шевченко з нами їхав теж. Скільки пам’ятаю, у домі читали  «Кобзаря», Шевченкове слово завжди було серед нас. Батьки були неграмотними, але справжніми інтелігентами, вчили дітей, а ті читали вголос вечорами поезії, для мами – її улюблену «Катерину». Мою дитячу душу огортало тепле світло від  «Мені тринадцятий минало», «І золотої, й дорогої».  У школі, відтак – в Нікопольському педучилищі, університеті  на душу лягали поеми з філософським осмисленням буття.

До часів незалежності багато тем, зокрема, й про творчість Великого Кобзаря, були для нас закритими. Це пізніше познайомилися з монографіями Зайцева, оцінками Чижевського, Донцова.  Я рада, що тепер  можу вільно передавати свої знання студентам, а також синові, онукам. Шевченко – це оберіг і нашої родини. Щаслива, що з нагоди двохсотріччя великого поета мені довелося брати участь у ювілейній конференції в Мюнхені. З гордістю за Україну побачила, як шанують Шевченка у світі. Незабутнім також був форум   «Свою Україну любіть», який відбувся  того ж року на Черкащині, в рамках свята «В сім’ї вольній, новій»  - його організатором  був професор, академік НАН України , директор Інституту  літератури імені Шевченка Національної АН України Микола Жулинський.

Я глибоко переконана, що так само, як батьки свого часу передали трепетне ставлення до Тарасового слова нашому поколінню, маємо у спадок, як дорогоцінний скарб, передавати далі.  Свята місія, освячена Великим Українцем».


 

9.03.2017

Україна, 69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26
Тел: (061)224-64-69, факс: (061)233-60-07, zsmu@zsmu.zp.ua
Відправити E-mail

Увага! Єдиним офіційним сайтом ЗДМУ є zsmu.edu.ua. За інформацію, надану від імені ЗДМУ на інших сайтах, університет відповідальності не несе.

Мапа сайту
| en | fr | es | hi | ar
Created by DIAMIR